Випускниця факультету журналістики ЗНУ Юлія Ломанова провела 2015-2016 навчальний рік в Італії, вивчаючи гуманітарні науки та комунікації в Università degli Studi della Tuscia. У попередній публікації Юля розказувала про особливості італійської системи освіти. А цього разу вона поділиться незабутнім досвідом студентського життя за кордоном. 

Одразу слід зауважити, що студентське життя в рамках програми академічної мобільності буде в рази насиченішим, ніж у рідному місті. Адже окрім стандартного комплексу розважальних заходів, якими сповнені університетські будні в будь-якій точці світу, в Італії для вас постійно влаштовуватимуть тематичні вечірки, цікаві зустрічі, свята та подорожі, щоб розкрити невичерпне багатство й красу національної культури.

Побут: економно й екологічно

Важливий компонент студентських реалій – гуртожитки та зйомні квартири. Після трьох років існування в гуртожитку №3 міста Запоріжжя, я переступила поріг італійської casadellostudente й зрозуміла, що потрапила в рай. На мене чекали особисті спальня, ванна кімната та навіть спортивний зал для тренувань. Одна кухня на цілий поверх була досить просторою, аби велика група людей могла зібратися на вечерю, ще й під гітарний акомпанемент. Відсутність часових обмежень доступу в гуртожиток оцінять ті, хто хоча б раз повертався до Запоріжжя нічним потягом. Єдиним недоліком було те, що наші (тобто придбані не в ЄС комп’ютери) не сприймали загальнодоступний Wi-Fi.

За умовами програми ми жили в гуртожитку лише тиждень, а потім перебралися до затишної квартири в історичному центрі міста. На нас чекали апартаменти з трьома спальнями, великою вітальнею, кухнею та двома ванними. Вартість такої квартири 550 євро, плюс комунальні послуги. Переваги великих площ особливо відчуваєщ влітку, коли увесь простір залитий м’яким сонячним світлом. Взимку, коли опалення здійснюється завдяки газовій колонці, насолоджуєшся таким подарунком долі значно менше. Для наочності виміряємо місцеві ціни на газ в кількості домашнього одягу. Платиш 500 євро в місячній квитанції – і носиш упродовж зими ансамбль з вовняних шкарпеток, теплих штанів, пари светрів, ще й з ковдрою поверх всього цього. Бажаєш проходити весь січень у футболці та шортах – викладай за опалення 1000 євро. Зменшити витрати можна, обравши квартиру з меншою площею або під’єднану до централізованого опалення.

Економити газ і сортувати сміття – дві найкорисніші побутові навички, що я привезла з Італії. Кольорові сміттєві контейнери виховали в нас відповідальність – і в дощ, і в град ти маєш здійснити вечірній і ранковий спринти надвір, щоб залишити чи забрати контейнер відповідного кольору. Помилишся кольором – його не заберуть, і ти чекатимеш можливості позбутися зайвих паперу, скла чи пластику ще тиждень. Викинеш пластик у контейнер для органічних відходів – ще й оштрафують на 50 євро. Це може звучати кумедно, але насправді є дуже важливим для навколишнього середовища. Чекаю, поки ця практика закріпиться в кожній українській сім’ї.

Дозвілля та подорожі

З початком навчального року нас захопив вир подій. На площі перед головним корпусом університету регулярно влаштувались масштабні вечірки: будували сцену для виступів діджеїв і місцевих музичних гуртів, встановлювали намети зі смаколиками й відводили великий простір для танців. Такі заходи – можливість зустрітися зі студентами Erasmus, що навчаються в інших частинах міста, а також продовжити знайомство з новими колегами. Далі організатори щоразу знаходили нові локації та декорували їх згідно події – чи то був Гелловін, чи венеціанський маскарад. Мені пощастило побувати й на колоритному святі, що організовували студенти аграрного факультету: вони встановили шатра серед безмежних сільськогосподарських полів, готували традиційні страви, які потім їли руками, грали на музичних інструментах. Кажуть, цьогоріч відбувся перший набір студентів на факультет етногастрономії, тож такі свята стануть ще веселішими.

Ще одним пунктом освітньо-розважальної програми є екскурсії та подорожі. Італійські студенти дуже люблять подорожувати. Вихідні та канікули вони часто присвячують дослідженню туристичних перлин батьківщини. Кожен регіон країни відзначається власною історією, архітектурою, традиціями. За рік ми побачили багато красивих місць: я слухала промову Папи у Ватикані, насолоджувалася оперою в Римі, зустрічала Великдень у Венеції, день народження в Мілані, а Новий рік – взагалі в Монако.

Проте найсильніші враження залишила по собі галерея Уффіці у Флоренції. Тут, у залі, де виставлений шедевр «Народження Венери» Боттічеллі, особлива атмосфера: ти відчуваєш водночас спокій і піднесення, наповнюєшся силами й натхненням. Саме Флоренція вважається «музеєм під відкритим небом».

Визначні пам’ятки, галереї та старовинні собори є й у багатьох інших італійських містах. Ціна на вхідні квитки може здатися відчутно високою, тож подорожувати краще змішаною компанією: студенти з ЄС сплачують лише половину вартості квитків до музеїв, тому можуть придбати їх одразу на всіх. Вартість дороги буде залежати від обраного транспорту. Залізничні квитки дорожчі, хоча Trenitalia (залізнична компанія в Італії – прим.) часто влаштовує різноманітні акції. Автобусний перевізник Megabus доставить вас з Рима до найбільших міст Італії за 10 євро. Ну й всім знайомий економний Ryanair – завжди до послуг тих, кого тягне в закордонні мандри.

Культурний обмін

Крім того, для студентів програми обмінів створюються такі умови, щоб вони могли тільки пізнати Італію, а більше дізнатись про рідні країни своїх одногрупників. Наприклад, наші куратори влаштували international dinner, де кожен мав презентувати національну страву. Я одразу подумала про млинці з сиром, аж раптом виявилося, що в Італії немає сиру. Замінивши його рікотою, я зрозуміла, що процес моєї італьянізації вже незворотній. На щастя, українська кухня все ж була представлена на святі силами моїх колег з Києва, Харкова, Одеси та Херсона. Завдяки їхнім старанням гості поласували варениками, іншими смаколиками й навіть цукерками з сала в шоколаді.

Весь подальший навчальний рік теж був присвячений культурному обміну. Я познайомилась зі студентів з різних куточків світу, і всі вони залюбки ділилися цікавинками про свої країни та запрошували в гості. Було дуже приємно розповідати й про наші традиції та здобутки. Наприклад, усна частина фінального іспиту з італійської мови прийшлась на наступний день після тріумфальної перемоги Джамали в Стокгольмі. Тож свій виступ я почала з коротенької візитівки: «Мене звати Юля. Я приїхала в Італію з країни, яка вчора перемогла на Євробаченні».

Може здатись, що студент – він і в Італії студент, тож весь «світський календар» є вам доволі знайомим. Проте запевняю: діапазон пригод і нових вражень в Італії значно  ширший. Тут ви навчитеся милуватися красою не лише крізь об’єктив фотокамери, а дійсно насолоджуватися кожною миттю. У наступній публікації я розповім вам про повсякденний італійський колорит, а також про те, що дольче віта – це стан душі, а не тільки сонячні будні в країні вин та оливок.

 Юля Ломанова. Фото авторки